mary_kvit

Оригінал опубліковано Олексієм Чорним в блозі на Думской.net

Уявіть собі картину: Ви приходите в магазин і бачите різні сорти сиру і підписи: «Цей сир є безкоштовний», «Цей сир також безкоштовний, і якщо ви його візьмете, то вам ще дадуть продуктовий пакет», «А за цей безкоштовний сир Вам ще і асфальт в дворі покладуть» або навіть «візьміть безкоштовно наш сир і отримайте 100-500 грн». Банально використовувати порівняння між українськими партіями та сиром? Судячи з усього – ні. Оскільки, що з себе являє безкоштовний сир знає будь-який школяр, а в що нам обходяться безкоштовні українські партії мало хто замислюється.

Українці звикли критикувати будь-яку владу. Більше того, вони взагалі не люблять політиків. Тому що політики більше дбають про інтереси великих і маленьких олігархів, ніж про інтереси людей. А як часто ми замислюємося над тим, чому ми маємо таку ситуацію? Чому українці, які доволі хитрі в багатьох життєвих питаннях, після кожних виборів відчувають себе лузерами, яких вкотре надули?

«Хто платить, той і музику замовляє»

Як часто ви платите українським партіям? Як не платите? А хто тоді оплачує всі ці бігборди, кольорову поліграфію яку Вам пхають в ящики, рекламу на телебаченні? Не цікавились? А треба було б поцікавитися. Оскільки ті люди, які оплатили все це «свято життя» — це люди які будуть музику замовляти. І в результаті всі ці витрати вони собі покриють. Покриють за рахунок бюджету, який наповнюється за рахунок наших з Вами податків, покриють за рахунок системи стягнення з нас з Вами хабарів. Покриють за рахунок нечесних умов ведення бізнесу.

Якщо Ви не оплачуєте роботу партій, то які претензії у Вас можуть бути до їх роботи? Давайте і далі харчуватися об’їдками з столу олігархів, і будемо вдячні, що вони оплатили для нас владу. Вони оплатили дорогу рекламу за яку голосують наші сусіди, вони оплатили гречку, яку беруть наші бабусі, вони оплатили нашу зарплату як членів ДВК. Вони оплатили все. А ми – ніхто і ніщо. Ми не доросли ще до того, щоб наймати собі владу? Дивитись відео.

Комментарии к этому посту на Думской.net

ооо, СКОЛЬКО у меня планов на "когда я защищу уже диплом" много-много)
 7 лет учиться таки да доооолго.
 пока на первом плане в освободившееся время и место в голове претендуют:
1. прочесть все то, что нарыла по журналистике
2. найти вторую (третью) работу
3. почитать что-то умное по конфликтологии

Иосиф Райхельгауз - московский театральный режиссер, руководитель Московского театра Школа Современной Пьесы, человек с одесскими корнями и большой любовью к родному городу. Любовь эта выражается в конкретных действиях, а не так как у многих известных одесситов -  только в разговорах.

В очередной раз приехав в Одессу, Райхельгауз решил передать Одесскому литературному музею предметы, связанные с поэтом, прозаиком и драматургом Константином Симоновым. 

Два дневных часа теплого одесского вечера в золотом зале литмузея (и почему я там раньше никогда не была?!) пролетели так увлекательно и быстро, зато запомнились живо и на долго!

Потому что поводов для послушать было много. Во-первых, Иосиф Ленонидович написал книгу - Одесскую книжку. Я не читала, но на встрече были люди, которые читали -  самая распространенная фраза  - " это как о моем (моих родителей) детстве на одесских улочках". И это не может не располагать.
Я люблю читать о старой Одессе. И эту книгу наверное прочитаю.

Вторым большим поводом встречи стала как раз история о знакомстве тогда еще молодого-молодого Иосифа Райхельгауза и известного Константина Симонова. У Иосифа Леонидовича есть дар (именно так - это просто надо видеть!) рассказчика! Я не очень знакома с творчеством и жизнедеятельностью Симонова, но после таких историй не заинтересоваться нереально!



В дар музею московский одессит передал очень интересные вещи и памятные для него - трубку, подаренную Симоновым
 его отцу, Леониду Райхельгаузу, книгу писателя, первую написанную совместно пьесу, сценарий с рукописными пометками Симонова и другие вещи.


PS: вы собираетесь на спектакли Школы Современной Пьесы в Одессе?
Театр приезжает из Москвы специально для Одессы и одесситов - не пропустите, оно действительно того стоит.
Гастроли - с 26 мая по 1 июня в ТЮЗе. я ОЧЕНЬ их жду!
PPS: ФОТО Юлии Городецкой

Остання Барикада провела в Одесі вперше(в Одесі, в Україні, в світі -  потрібне вибрати) концерт на балконі. Прямо на Дерибасівській, над Компотом, під відкритим небом -  це було кльово!
Я люблю, коли творчість народжує творчість і сам факт виступу у в такому форматі -  це кльово. Колонки з вікна, сцена на балконі, оформлення -  руками Вікторії Сибір (яка і є господинею в даному випадку). Ідея -  шикарна, виконання можна покращувати, але прецедент сам по собі -  це дуже круто!




( ФОТО і букви )

читала сьогодні інтерв'ю Пелевіна в Esquire, цікаве. варто почитати. звідти цитат в тему, яка зара крутиться в голові:
Воля — это интерпретация, а свобода воли — это интерпретация интерпретации. На самом деле, ничего подобного не существует.

А в голові тема волі та її сили (чи іллюзій цього всього) крутиться тому, що я дуже повільно та тяжко змушую себе сконцентруватися та написати таки диплом. дуже мені дивна така моя поведінка. Обіцяла в середу (післязавтра) віддати готовий. 23го вже захист.
ї

время писать диплом.
уже даже почти закончилось.
PS: хочется делать ВСЕ, но только не писать диплом)
PPS6 мне оч стыдно, что я ТАК пишу диплом, но как-то по-другому не вышло. хотя очень хотелось.

Это просто ОЧЕНЬ клево, и как всегда -  гениальное довольно просто. я смотрела и не могла насмотреться)
кто-то, кто это придумал -  просто оченнь большой молодец!

 тут показано, КАК они это делали:

Цитирую dmytrovoytko: Этот фото-видео-эксперимент - способ подтвердить 'Power of X' - силу Идей, достойных реализации. Он проведен агентством 'We are Pi'  специально дляTEDxSummit. Проект объединил такие направления как архитектура, танец, математика и конечно магия :)
С помощью 18-метровой зеркально-треугольной конструкции была создана первая Human Arabesque полностью без компьютерной графики - вот это сила идей!

Обещала написать о 9 мая. Думала - будет много умных букофф. Но так все достало, что напишу просто впечатления от некогда большого праздника для миллионов людей.

сегодня я не долезла до чердака, чтобы посмотреть как выглядит наш красный флаг СССР, сегодня я еще не написала 1й раздел диплома, зато успела начитаться историй о дедах, прочитать о том, как эти пожилые люди, что живы сейчас, страдают в ПОЛНОМ одинночестве и равнодушии людей вокруг. Плакала.

А еще поучаствовала в создании Звезды Памяти на думской -  такая большая звезда, выложенная свечами на площади. спасибо Киевстару -  очень красивая  и правильная акция. Каждый в память о людях, отдавших свои жизни ТОГДА мог поставить свечу СЕЙЧАС. Тепло, интересно, красиво. Много знакомых, много детей, многие помогали зажигать свечи. Помогли и мы)




думаю,в ближайшие сколько-то лет 9 мая в Украине переименуют в "день памяти..." и в принципе не будут очень неправы. я вот, воспитанная  на поздравлениях ветеранов по праздникам и тп и помнящая о том, что такое война из рассказов и кино, не понимаю, почему сейчас кто-то кричит, что 9 мая -  это не праздник. Разве кто-то когда-то предлагал в этот день устраиватькаранавалы и печь торт? нет -  устраивали парады. концерты и поздравляли ветеранов -  день памати ведь так? а сейчас ничего не устраивают, кроме бла-бла о том, кто был прав и НВКД/СС... не знаю, хорошо или плохо отсутсвие парадов и концертов, может действительно уже хватит. но бла-бла убивают...

Главное в этом всем не название, а ВОСПИТАНИЕ. Воспитание детей и людей. люди должны понимать, что и почему им предлагают помнитью. Потому что если современная молодежь будет помнить все эти сварки и драки националистов -  это будет фатально. Фатально -  в плане общего ценностного воспитания украинцев.

P.S.: летняя Одесса очень хороша. Если еще быть в платечке  -  то вобще ощущение шикарное) надло чаще гулять вечерами в центре, хочется праздника.

P.P.S.:открыла для себя российскую группу УНДЕРВУД - оч клево. мне нравится)

я дивлюся багато різного непопсового кіно. багато, але не стлільки, скільки хотілося б.
Нажаль, часто воно мене не захоплює так, щоб дуже, тому на КІНОкаву обираю один фліьм з 20ти.
Цього разу - це стрічка гонконгського режисера та сценаріста Вонга Кравая (кажуть, що літеру Р в його прізвищі не варто вимовляти).
Стрічка "Любовний настрій" 2000 року є найвидатнішою та найвизначнішою роботою Карвая за оцінкою критиків та різних премій. 
Я бачила лише пару фільмів режисера, але від цього не могла відірвати очей - за це окремий респект відомому оператору Дойлу - кадри просто шикарні. Це треба бачити)

Якщо хочете це бачити на великому екрані -  приходьте в неділю 13го травня в КІНОкаву на Пушкінську, 44 ( арт-кафе Точка Сборкі)